«ЗАКОН І БІЗНЕС» — ВІДСУТНІСТЬ ЗАКОНУ ТА ПРИМІТИВНІСТЬ БІЗНЕСУ

«ЗАКОН І БІЗНЕС» — ВІДСУТНІСТЬ ЗАКОНУ ТА ПРИМІТИВНІСТЬ БІЗНЕСУ

Мальчик сказал: «Я сержусь на Пушкина, няня ему рассказывала сказки, а он их записал и выдал за свои». Прелесть! Но боюсь, что мальчик все же полный идиот. (Фаина Раневская. Дневник на клочках, Санкт-Петербург, 2001, с. 78)

 

Вам ніколи не доводилось просити, щоб Вам пояснили – що ви написали? І після цього червоніти, що таке могли про Вас подумати. … Заздрю – мені доводилось.

В виданні «Закон і бізнес» № 29 за 19-25 липня 2014 року авторська стаття «Податковий компроміс: платити не можна залишити» набула більш яскравої, алегоричної назви (на думку редакційного колективу): «З поганого платника хоч гривну боргу». Авторське бачення редакцією під час обговорення ставилося під сумнів з приводу того, що воно є «моветоном у журналістиці … оскільки показує, що газетярів не надихнув матеріал ні на що більше ніж скористатися «шкільним» прийомом». Нам складно погодитись з фаховістю підходу, коли запропонована редакцією назва абсолютно виключила «шкільний» прийом та обумовила бачення в платнику податків «паршивої вівці».

Вищевикладене особливо дивує, коли подібні зміни робляться без згоди та погодження з авторами. Було запропоновано декілька варіантів назви публікації щодо яких йшло обговорення. Але редакційний колектив остаточно зупинився на тому, проти якого принципово виступали автори. Мені соромно розміщувати матеріал під такою назвою. По-перше, я не погоджуюсь з таким завуальованим та інакомовним сенсом відношення  до платника як до «паршивої вівці». По-друге, принциповим підходом при редагуванні я побачив зведення (не лише назв та підзаголовків) до примітивніших (в ряді випадків принципово змінюючих зміст) положень. Тобто орієнтованість видання передбачає охоплення осіб з дуже усередненими уявленнями та позиціями, яким все треба пояснювати на «паршивих вівцях». Таке відношення редакції виражає не лише орієнтованість, але і намагання формувати дуже усереднений світогляд читача. Безумовно, не треба бачити в «Законі та бізнесі» фахове наукове видання. Воно орієнтовано на більш-менш популістське викладення матеріалів щодо непростих фахових проблем. Але це не виключає того, щоб у читача виникало бажання прочитавши виважений (хоча і спрощений, але не примітивний) текст з’ясувати проблему детальніше. Якщо метою є охоплення читацьких душ, які вимагаючи федералізації України, на питання: «Що Ви розумієте під федералізацією?» відповідали: «Це, коли бензин по п’ять гривень», то в найближчому майбутньому такого рівня щодо орієнтованості на інтелектуальну базу читача завдяки редакторському «генію» буде досягнуто.

М. Кучерявенко

P.S. Передаючи ті чи інші матеріали до тижневика «Закон і бізнес», ні в минулі роки, ні зараз ми не ставили питання щодо гонорару. Хотілося поділитися баченням щодо проблем, які, на наш погляд, мали актуальний характер. Але дивно, що і у видавництва жодного разу не виникло не лише пропозиції, а і питання щодо такої адекватної оцінки авторської праці. Сподіваюся, що може все ж таки існує «тіньовий» співавтор, який долучився до цього. Може і ні – мені байдуже, але все ж таки, як я і почав – дуже примітивний бізнес.