Фінансовий моніторінг: що потрібно знати

НБУ

Продовжуємо роздуми та аналіз відносно нових напрямків для фінансово-правового регулювання, де з’являються ті чи інші органи, які раніше були не традиційними для цієї сфери. А саме фінмоніторинг.

Поняття та суб’єктний склад

Якщо відзначати фінансовий моніторинг, перш за все треба мати на увазі, що зміст його характеризується певною сукупністю заходів, які вживаються уповноваженими суб’єктами фінмоніторингу у специфічній сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. І передбачають застосування заходів як державного фінансового моніторингу, так і первинного. Сукупність заходів, що вживаються суб’єктами державного фінансового моніторингу, спрямовується на збір, обробку, аналіз інформації щодо операцій, які можуть бути пов’язані з підозрою в легалізації, “відмиванні” доходів, отриманих злочинним шляхом.

Суб’єктами державного моніторингу є виключно суб’єкти владних повноважень. Держфінмоніторинг — спеціальний орган, повноваження якого орієнтується виключно на цю специфічну сферу фінансового контролю. Це Міністерство фінансів, Національній банк України, Міністерство Юстиції, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Мінцифри.

Первинний фінансовий моніторинг  —  сукупність заходів, які вживаються суб’єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства в сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Треба звернути увагу на те, що в даному випадку ми вже включаємо сюди два типи суб’єктів: ті, що представляють державу і ті, що засновані на іншої формі власності, реалізація компетенцій яких не обов’язково пов’язана з реалізацією державних принципів та інтересів.

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу —  це банки, страховики, страхові брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи. Оператори платіжних систем, товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товаром. Професійні учасники фондового ринку і ринку цінних паперів, окрім осіб, які проводять діяльність з організації торгів на фінансовому ринку. Оператори поштового зв’язку, які надають фінансові платіжні послуги та/або послуги поштового переказу, здійснення валютних операцій. Філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності що надають фінансові послуги на території України. Спеціально визначенні суб’єкти первинного фінансового моніторингу, окрім осіб, які надають послуги в рамках трудових відносин. Сюди ми можемо віднести суб’єктів аудиторської діяльності, адвокатів, бухгалтерів, нотаріусів та постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів.

Для чого необхідний фінансовий моніторинг?

Є кілька підстав для запровадження подібного інституту фінансового контролю.

Перш за все, це запобігання легалізації злочинних коштів. По друге, це протидія ухиленню від оподаткування. Уявіть собі, особа “А” яка займається злочинною діяльністю по розповсюдженню психотропних та наркотичних засобів, звертається в касу банка для розміщення готівкових коштів на своєму поточному рахунку. Завдання банку в такому випадку полягає в тому, щоби, виходячи з індикаторів ризикоорієнтованого підходу заблокувати таку операцію та повідомити відповідні органи, повноваження яких пов’язані саме із з’ясуванням природи подібних операцій. Коли йдеться про протидію ухиленню від оподаткування? Діяльність виведення через фіктивні операції готівкових коштів для мінімізації податкового навантаження може бути предметом уваги органів фінмоніторингу.

Як фінмоніторинг стосується життя пересічної особи?

Як правило, пересічну особу, яка не проводить будь-яку незаконну діяльність, зачіпає саме реалізація заходів первинного фінмоніторингу. З такими діями громадяни можуть стикатися, перш за все, через відносини з банками. Коли банк блокує ту чи іншу операцію, що ініціюється особою, виникає питання: а чи має право банк на здійснення подібного блокування? Постановою правління Національного банку України № 65 від 19 травня 2020 року затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу. Саме на підставі норм цієї постанови банки збирають інформацію щодо клієнтів та їх операцій і блокують за потреби рахунки таких клієнтів. Саме останнє може суттєво вплинути на життя пересічних громадян.

Так, сьогодні банки зобов’язані інформувати держфінмоніторинг про всі фінансові операції клієнтів, які перевищують 400 тисяч гривень. Раніше, до квітня 2020 року така межа встановлювалась в 150 тисяч. Якщо суб’єкт первинного фінмоніторингу виявляє підозрілу операцію, він зупиняє її та повідомляє держфінмоніторинг. Така зупинка триває 3 дні. Потім  держфінмоніторинг за наявності підстав може продовжити зупинку на 7 днів й повідомити правоохоронні органи. Далі триває аналітична робота і ретельна перевірка клієнта. За необхідністю від нього можуть вимагати додаткові документи. Загальний строк, до якого може тривати зупинення фінансових операцій, становить 30 днів. Протягом цього строку правоохоронні органи здійснюють досудове розслідування з приводу зупинення фінансових операцій та в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення, негайно інформують про це  держфінмоніторинг. Далі здійснюється розблокування операцій.

Якщо виникають обґрунтовані наявні підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, органи інформують про це  держфінмоніторинг протягом двох робочих днів з дня винесення судом ухвали про накладення арешту на відповідні рахунки клієнта за зазначенням номера та дати такої постанови. Ключовим аспектом, коли йдеться про зупинення фінансових операцій, є індикатори підозрілості фінансових операцій, які викладені у Додатку 20 до Положення 65. Вони розподіляються на три групи. По-перше, це індикатори, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта. Наприклад, клієнт не може пояснити, в чому полягає його діяльність. Демонструє надмірну зацікавленість у законодавстві про фінмоніторинг. Фінансові операції не відповідають ризик-профілю клієнта, його віку та освіті. По-друге, це стосується фінансових операцій клієнта. Незвично швидке проходження коштів через рахунок. Значні щоденні обороти по рахунку клієнта.

По-третє, за різними видами послуг. Наприклад, на рахунках клієнта, який просить про надання йому кредиту, розміщена значна сума коштів.

Важливою рисою відносин, пов’язаних з фінмоніторингом є той аспект, за посередництвом основоположного принципу якого регулюються відносини: цей різновид фінансового контролю — принцип презумпції винуватості. Тобто  сама особа, сам клієнт фінансової установи зобов’язаний доводити суб’єкту первинного фінмоніторингу правомірність проводження операції.