Індикатори підозрілості фінансових операцій, або як “впрілі руки” можуть викликати підозри у суб’єктів фінансового моніторингу

фінмоніторінг

Для цілей фінмоніторингу, банки часто основуються на не зовсім класичних нормативних формулюваннях, а виходячи із поведінкових характеристик клієнтів, суб’єктивної оцінки конкретної ситуації тощо. Все це у своїй сукупності привносить підвищену суб’єктивність у такі відносини. Така суб’єктивність, безумовно, діє не на користь пересічного клієнта банка.

Банки мають власні внутрішні документи, що стосуються фінансового моніторингу. Однак, такі внутрішні правила, в першу чергу, орієнтуються на Додаток 20 Положення НБУ про здійснення фінансового моніторингу № 65. Відповідний додаток так і називається – “Індикатори підозрілості фінансових операцій”.

Самі індикатори фінансових операцій можна поділити на 3 групи. Сьогодні пропонуємо розглянути першу групу індикаторів, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта.

Найбільш оціночними та специфічними є індикатори за поведінкою клієнта. Розглянемо окремі з них:

– клієнт не може зрозуміло пояснити працівнику банка, у чому полягає його ділова діяльність (характер діяльності): фактично даний критерій стосується абсолютної необізнаності клієнта в підставах тих чи інших фінансових операцій, що проходять за його рахунками, що, безумовно може свідчити про свого роду фіктивний характер відповідної діяльності;

– клієнт (представник клієнта) нервує без видимих причин або проявляє нетипову поведінку: підвищеною мірою оціночний індикатор через те, що повністю зорієнтований на біхевіористське сприйняття. В той же самий час незрозуміло, яким чином визначати характер такого нервування?;

– є очевидні ознаки того, що інші особи контролюють проведення фінансової операції (клієнт читає все з нотаток або телефону чи інші особи стежать за клієнтом у приміщенні відділення або залишаючись ззовні): в цьому випадку мова йде про те, що клієнт банка є несамостійною особою, а самі бенефіціари такої операції здійснюють постійний контроль за ним та курують його дії у фінансовій установі;

– клієнт постійно наполягає на обслуговуванні в одного працівника банку, навіть якщо це звичайні операції, та/або припиняє здійснювати фінансові операції через банк на період відсутності конкретного працівника: в такому випадку мова йде про потенційно можливу змову клієнта банка та окремого працівника банківської установи, який сприяє проведенню підозрілих фінансових операцій такого клієнта;

– клієнт незвично та надмірно виправдовує або пояснює фінансову операцію, підкреслюючи відсутність будь-яких зв’язків із незаконною діяльністю: певним чином дивний індикатор, адже важко уявити собі ситуацію, коли особа, яка провадить незаконну фінансову операцію починає виправдовувати її і тим самим натякати на пов’язаність такої операції з незаконною діяльністю;

– клієнт демонструє незвичну зацікавленість вимогами законодавства у сфері фінансового моніторингу: тобто, надмірна цікавість клієнтів з приводу правил роботи фінмоніторингу може слугувати підставою для підозрілого ставлення з боку працівників банку. Фактично, презюмується, що така цікавість клієнта не має виключно інформаційний характер, а переслідує конкретні неправомірні цілі. Відповідно, краще знаходити таку інформацію у відкритих джерелах, а не розпитувати про неї у банківських працівників;

– представники клієнта-суб’єкта господарювання максимально уникають контактів з працівниками банку (відвідування відділення банку), навіть коли за звичайних умов проведення фінансової(их) операції(й) це було б для них набагато зручніше: тобто, вашим працівникам не слід зайвий раз відмовляти працівникам банку в частині зворотної комунікації тому, що це може стати підставою для зайвих підозр;

– фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходам): за відповідним критерієм може виникнути, наприклад, підозра щодо фізичної особи, віком 21 рік, яка не має вищої освіти, однак надає консультаційні послуги із щомісячною вартістю 500 000 грн;

Ми розглянули тільки окремі індикатори. Загалом таких поведінкових критеріїв підозрілості операцій є 23. Наявність одного із таких критеріїв, ще не означає, що автоматично операція клієнта буде заблокована. Не випадково такі критерії мають підвищену міру оціночний характер. Власне кажучи, і сам банк не завжди зацікавлений у тому щоб максимально блокувати операції своїх клієнтів.