Практика притягнення посадових осіб платника податків на підставі ст. 163¹ КУпАП

cdbfd067

На сьогоднішній день поширеною є практика коли за результатами реалізації перевірки платника податків, після складання акта перевірки, контролюючий орган складає на керівника та/або головного бухгалтера протокол про вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 163¹ КУпАП (“Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків”). Так, відповідно до ч. 1 ст. 163¹ КУпАП:

“Відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Фактично диспозиція аналізованої статті оперує загальними поняттями, під які підпадатиме будь-яке порушення правил податкового обліку. Але чи можна говорити про наявність факту самого порушення таких правил ведення бух. обліку тоді коли є тільки акт за результатми перевірки платника податків і не завершилися процедури подання та розгляду заперечень на акт перевірки, всі адміністративні та/або судові процедури по оскарженню ППР, які прийнятті на основі такого акта? До моменту завершення відповідних юрисдикційних процедур податкові зобов’язання платника податків є неузгодженими, а сам факт наявності податкового правопорушення не доведений.

При цьому, за логікою поточного нормативного регулювання та адміністративної практики, місцеві суди загальної юрисдикції, які не спеціалізуються на вирішенні податкових спорів, повинні у скорочений 3-ох місячний термін розглянути справу про адмін. правопорушення, яка фактично основується на акті перевірки та приписах податкового законодавства. І байдуже, що паралельно тривають процедури адміністративного/судового оскарження результатів перевірки у спеціалізованих адміністративних судах. На практиці, зазвичай, в силу мізерності штрафів (за перше порушення від 85 до 170 грн + судовий збір) посадові особи платника податків ігнорують такі провадження з притягнення до адміністративної відповідальності, що призводить до їх притягнення до адміністративної відповідальності. Та чи є такий стан справ правильним? На наше переконання – ні.

По-перше, перманентне притягнення посадових осіб платника податків до юридичної відповідальності призводить до порушення їх прав та інтересів. Так, директор або ж головний бухгалтер платника податків може витратити власний час та спробувати довести в суді власну невинуватість. Однак, це не зважди результативно чи доцільно з точки зору економії грошей та власного часу.

По-дуруге, як в даному випадку бути з питанням преюдиції? Фактично, поки йдуть спори в адміністративних судах, місцеві суди, які не є спеціалізованими у даній категорії справ, вже приймають рішення про наявність факту порушення правил ведення податкового обліку. Як тоді можна говорити, що за результатами судових проваджень в адміністративних судах може і не бути виявлено жодних порушень з боку платника податків? Так, безумовно, адміністративні суди власною судовою практикою вже навчилися “обходити” таку преюдицію, але ж суперечність судових рішень, які основуються на одних і тих самих фактичних обставинах залишається.

Отже, наявність складу адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 або ч. 2 ст. 163¹ КУпАП (“Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків”) є атавізмом від якого доцільно було б позбутися за посередництвом нормотворчих механізмів.