Проблема юрисдикції судів: господарського та адміністративного. Процесуальна жадібність

вищий адміністративний суд україни

Проблема стику юрисдикції господарських та адміністративних судів знаходить суб’єктивні передумови до штучного роздування юрисдикції господарських судів.

Якісь надумані або якісь не надумані підстави, спроба їх об’єктивно обґрунтувати призводять до зникнення земельних споров, реєстраторів з юрисдикції адміністративних судів.
Скажімо так, захисники господарської юрисдикції вже зазіхнули і на святе  —  на податкові спори. Одна з тенденцій, яку намагаються обґрунтувати  —  це господарська юрисдикція розгляду споров, пов’язаних з ППР (податкові повідомлення-рішення) підприємств, які перебувають у режимі банкрутства.

Не будемо детально на цьому зупинятися, тому що необхідно аналізувати постанови Верховного Суду, який підводить ті чи інші «глобальні» аргументи під подібний висновок. Хотілося б звернути увагу на тільки один момент. Подібний перекіс практики, подібна ревізія юрисдикції нічого, крім шкоди для держави принести не може. Так, можна відстоювати якісь наукові або якісь близько судові інтереси, але давайте замислимося про логіку. Коли ми говоримо про розгляд споров з оскарження ППР підприємства, що перебуває в режимі банкрутства, цей режим може тривати рік, два, три…

І весь цей час та сума, яка фігурує в ППР, буде заморожена. Тобто весь цей час будуть заморожені ті гроші, які могли б надійти в дохід державного, місцевих бюджетів, могли б повернутися платнику, і він зміг би за рахунок цього розширити виробництво, створити додаткові робочі місця, розширити базу оподаткування. У подібній ситуації такий перекіс нічого не може принести, крім шкоди. Давайте поміркуємо ще над одним моментом. А чому така особлива шана підприємству в режимі банкрутства? Хіба мова не йде про податковий обов’язок підприємства? І суперечка в даному випадку саме про це. Режим банкрутства або не режим банкрутства —  це вже похідне питання. Похідна обставина. Давайте тоді підводити глобальність різниці податкових обов’язків, скажімо, блондинів або брюнетів. Але, напевно, в даному випадку все ж необхідні пошуки якихось об’єктивних підстав, але не реалізації суб’єктивного бажання.